.jpg)
Ніколи не приступайте до виховання в поганому настрої.
Поміркуйте над такими запитаннями. Можливо, вони визначають вашу лінію поведінки стосовно вашої дитини: де зручніше себе почуваєте: у товаристві добрих друзів чи антипатичних вам людей. Чи з великим задоволенням сприймаєте різкі, крикливі зауваження щодо вашої роботи та недоліки, чи коли про ваші недоліки говорять спокійно, врівноваженою мовою.
Чітко уясніть, що ви хочете від дитини!
Поясніть їй це, а також дізнайтеся, що думають з цього приводу ваші син чи доня.
Надайте самостійності.
Виховуйте, а не контролюйте кожен крок. Не заміняйте виховання опікою.
Не підказуйте готового рішення.
Час від часу обговорюйте з дітьми їхні правильні та хибні кроки для реалізації мети.
Не пропускайте моменту досягнення першого результату.
Хваліть дитину за кожний вдалий крок.
Робіть зауваження своєчасно.
Будь яке зауваження варто робити одразу після допущеної помилки дитини.
Оцінюйте вчинок, а не особистість!
Після зауваження обов’язково торкніться дитиниі дайте зрозуміти, що співчуваєте, вірите в дитину, що ви про неї доброї думки.
Виховувати треба поетапно,враховуючи вік дитини.
Будьте вимогливими, строгими, але справедливими і добрими.
